1. Словник української мови у 20 томах

пророслий

ПРОРО́СЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до прорости́.

Вітри і сніг схрестились в чорнім полі, Земля у ранах кволиться навкруг. У пирієм пророслих скибах, на роздоллі, Мов сирота, самотній ржавий плуг (М. Стельмах);

// у знач. прикм.

В погребі пахло діжкою з-під квашених огірків, пророслою картоплею, буряками та капустою (Л. Первомайський);

Пророслий культурний пагінець прищипують, щоб зразу утворити добре розгалужену крону (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пророслий — проро́слий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пророслий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до прорости. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пророслий — ПРОРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прорости́. Вітри і сніг схрестились в чорнім полі, Земля у ранах кволиться навкруг. У пирієм пророслих скибах, на роздоллі, Мов сирота, самотній ржавий плуг (Стельмах, V, 1963, 46); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах