пророслий

ПРОРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прорости́.

Вітри і сніг схрестились в чорнім полі, Земля у ранах кволиться навкруг. У пирієм пророслих скибах, на роздоллі, Мов сирота, самотній ржавий плуг (Стельмах, V, 1963, 46);

// У знач. прикм.

В погребі пахло діжкою з-під квашених огірків, пророслою картоплею, буряками та капустою (Перв., Дикий мед, 1963, 309);

Пророслий культурний пагінець прищипують, щоб зразу утворити добре розгалужену крону (Озелен. колг. села, 1955, 242).