прорубувати
ПРОРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Рубаючи або іншим способом, порушувати цілість, суцільність чого-небудь.
Вогнем гартовані, мов ковалі, – Гарматами прорубуємо брами, Щоб знов ходило щастя по землі! (М. Стельмах);
Плазмений ніж прорубує заготовку на площі в кілька квадратних міліметрів. Деталь навіть не встигає нагрітись (з газ.);
Ми спробували прорубати в трюмі переборку, але крізь дошки в нас полетіли кулі (Ю. Яновський);
// Рубаючи, робити в стіні вікно,двері, утворювати в чому-небудь дірку, щілину і т. ін.
– От, спасибі, шпарку прорубала, хоч побачу промінь у темниці (Леся Українка);
Даю вам хату в тій комірчині, де вікно прорубали (В. Кучер);
Його брати відібрали у Варки (так зветься харейка) половину хати,ту,що з ґанком. Вона прорубала собі двері. Має клаптик городу і садок (Б. Харчук);
// Рубаючи, утворювати ополонку в кризі замерзлої водойми.
Вранці, вирушаючи з відрами на річку, Вутанька щоразу мусить брати й сокиру з собою: після тріскучої ночі ополонки доводиться прорубувати заново (О. Гончар);
Орися усміхнулася, прорубала ополонку і заходилася виполіскувати шмаття (Григорій Тютюнник);
// Рубаючи, утворювати заглибину в чому-небудь твердому.
Рубати метал можна в лещатах і на плиті. В лещатах вирубують з листового матеріалу різні заготовки виробів, обрубують широкі поверхні, прорубують канавки і т. д (з навч. літ.);
// Прокопувати, проривати в чому-небудь траншеї, міни, проходи і т. ін.
Сніг такий глибокий випав, що позаносило хати ущерть з димарями; мусили з хати прорубувать міни і амбразури (з мемуарної літ.);
– Чотири роки працювали з сином, теж на бульдозері, шахти прорубували (О. Довженко);
Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (О. Гончар).
2. Спилюючи дерева, зрубуючи гілля, вирубуючи кущі і т. ін., утворювати прохід, проїзд.
Нелегко було пробиратися тим лісом, та Іван взяв до рук меча й став собі прорубувати дорогу (з казки);
Де вона [цариця] проїжджала, порозкопували гори, гатили гаті, греблі; де ліси і гущі – прорубували просіки (О. Стороженко);
– Дрова діти рубали? Та то ж такі діти, що дайте тільки сокири в руки та накажіть, за один день дорогу в ліс аж до самого району прорубають (Ю. Збанацький).
◇ (1) Проруба́ти (рідко проби́ти) вікно́ куди, у що – забезпечити кому-, чому-небудь доступ до чогось або налагодити зв'язки з кимсь, чимсь.
Як тільки Петро І почав воювати з Турцією, щоб пробити вікно в Європу на Азовськім та Чорнім морі, запорожці стали вірними його слугами: помогли здобути Азов і добивались Очакова (М. Драгоманов);
Ось твій Петро! – торкнувся пальцем гіпсової ноги царя. – Що він зробив великого? – В Європу прорубав вікно (Василь Шевчук);
Наука прорубала вікно в Космос, ми – на порозі неосяжних можливостей (О. Бердник);
У цих краях торгуючи давно, грек прорубав у Скіфію вікно (Л. Костенко).
Значення в інших словниках
- прорубувати — прору́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прорубувати — див. рубати Словник синонімів Вусика
- прорубувати — -ую, -уєш, недок., прорубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Рубаючи або іншим способом порушувати суцільність чого-небудь. || Рубаючи, робити в стіні вікно, утворювати в чому-небудь дірку, щілину і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прорубувати — ПРОРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Рубаючи або іншим способом порушувати суцільність чого-небудь. Вогнем гартовані, мов ковалі, — Гарматами прорубуємо брами, Щоб знов ходило щастя по землі!... Словник української мови в 11 томах
- прорубувати — Прорубувати, -бую, -єш сов. в. проруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Прорубывать, прорубить. Прорубує тернову огорожу. К. Іов. 11. Прорубай вікно; щоб видно було. Чуб. Словник української мови Грінченка