прорубувати

ПРОРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Рубаючи або іншим способом, порушувати цілість, суцільність чого-небудь.

Вогнем гартовані, мов ковалі, – Гарматами прорубуємо брами, Щоб знов ходило щастя по землі! (М. Стельмах);

Плазмений ніж прорубує заготовку на площі в кілька квадратних міліметрів. Деталь навіть не встигає нагрітись (з газ.);

Ми спробували прорубати в трюмі переборку, але крізь дошки в нас полетіли кулі (Ю. Яновський);

// Рубаючи, робити в стіні вікно,двері, утворювати в чому-небудь дірку, щілину і т. ін.

– От, спасибі, шпарку прорубала, хоч побачу промінь у темниці (Леся Українка);

Даю вам хату в тій комірчині, де вікно прорубали (В. Кучер);

Його брати відібрали у Варки (так зветься харейка) половину хати,ту,що з ґанком. Вона прорубала собі двері. Має клаптик городу і садок (Б. Харчук);

// Рубаючи, утворювати ополонку в кризі замерзлої водойми.

Вранці, вирушаючи з відрами на річку, Вутанька щоразу мусить брати й сокиру з собою: після тріскучої ночі ополонки доводиться прорубувати заново (О. Гончар);

Орися усміхнулася, прорубала ополонку і заходилася виполіскувати шмаття (Григорій Тютюнник);

// Рубаючи, утворювати заглибину в чому-небудь твердому.

Рубати метал можна в лещатах і на плиті. В лещатах вирубують з листового матеріалу різні заготовки виробів, обрубують широкі поверхні, прорубують канавки і т. д (з навч. літ.);

// Прокопувати, проривати в чому-небудь траншеї, міни, проходи і т. ін.

Сніг такий глибокий випав, що позаносило хати ущерть з димарями; мусили з хати прорубувать міни і амбразури (з мемуарної літ.);

– Чотири роки працювали з сином, теж на бульдозері, шахти прорубували (О. Довженко);

Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (О. Гончар).

2. Спилюючи дерева, зрубуючи гілля, вирубуючи кущі і т. ін., утворювати прохід, проїзд.

Нелегко було пробиратися тим лісом, та Іван взяв до рук меча й став собі прорубувати дорогу (з казки);

Де вона [цариця] проїжджала, порозкопували гори, гатили гаті, греблі; де ліси і гущі – прорубували просіки (О. Стороженко);

– Дрова діти рубали? Та то ж такі діти, що дайте тільки сокири в руки та накажіть, за один день дорогу в ліс аж до самого району прорубають (Ю. Збанацький).

◇ (1) Проруба́ти (рідко проби́ти) вікно́ куди, у що – забезпечити кому-, чому-небудь доступ до чогось або налагодити зв'язки з кимсь, чимсь.

Як тільки Петро І почав воювати з Турцією, щоб пробити вікно в Європу на Азовськім та Чорнім морі, запорожці стали вірними його слугами: помогли здобути Азов і добивались Очакова (М. Драгоманов);

Ось твій Петро! – торкнувся пальцем гіпсової ноги царя. – Що він зробив великого? – В Європу прорубав вікно (Василь Шевчук);

Наука прорубала вікно в Космос, ми – на порозі неосяжних можливостей (О. Бердник);

У цих краях торгуючи давно, грек прорубав у Скіфію вікно (Л. Костенко).