1. Словник української мови у 20 томах

просвітянин

ПРОСВІТЯ́НИН, а, ч.

Представник або послідовник просвіти (у 2 знач.).

На обличчях усіх просвітян, навіть у “другорядного елемента”, немов витавровано: – за Україну! (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просвітянин — просвітя́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. просвітянин — Просвітитель, просвітник, освітянин, а. культуртреґер; член т-ва «Просвіта». Словник синонімів Караванського
  3. просвітянин — -а, ч., іст. Представник або послідовник просвіти (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просвітянин — Просвітя́нин, -на; -тя́ни, -тя́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. просвітянин — ПРОСВІТЯ́НИН, а, ч., іст. Представник або послідовник просвіти (у 2 знач.). Просвітяни вороже ставилися до всілякого новаторства, до всіляких спроб розширити ідейно-тематичний та художній діапазони літератури (Від давнини… І, 1960, 61). Словник української мови в 11 томах