просипатися

ПРОСИПА́ТИСЯ¹, ПРОСИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОСНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Переставати спати; пробуджуватися від сну; прокидатися.

В тихому хуторі вчинилося диво: од сну просипалися люди, виходили з хат здивовані й слухали пісню, що живою силою вривалася з яру на хутір (С. Васильченко);

Просипаючись серед ночі, схоплювалася [Олена], накидала на плечі покривало, відчиняла вікно, прислухалася до шелесту ясенів (Ірина Вільде);

– Дядиночко, кажу, – я покохала... – да й не домовила, .. а послі [після] прищулилась до її [неї], да так уже й не просиналася до світу (Ганна Барвінок);

Другого дня Лукина проснулась раненько-раненько (І. Нечуй-Левицький);

Господар теж проснувся, вийшов до Барклая.. заспаний і щиро ображений від'їздом (П. Кочура);

// перен. Оживати після спокою, затишшя, сповнюючись звуками, рухом і т. ін.

Проснулось місто. Пилу хмари, – Іде торгівля на базарі! (І. Нехода);

Горлиці туркотали в ліщині, зозулі неугавно перекликались .. Ліс просипався (Панас Мирний);

Природа просипається від сну (О. Донченко);

// перен. Відроджуватися, пробуджуватися з приходом весни (про природу).

Весна завжди чудова, бо природа просипається від зимового сну, земля вбирається квітами, а на полях зеленіють кучеряві сходи хлібів (О. Донченко).

2. перен. Виходячи із стану спокою, застою і т. ін., ставати активним, діяльним.

Дивилися мовчки на нас козаки, та ось несподівано й дзвінко один з них звернувсь до пониклих бійців: – Брати!.. Доволі! Наспів вже час нам проснутись! (В. Сосюра).

3. тільки 3 ос., перен. Проявлятися, виникати (про думки, почуття, стан і т. ін.).

Неясна заздрість просипається в серці (О. Донченко);

Часом у душі проснеться давня радість та й та тихне, покрита холодним туманом розсудливості (Панас Мирний);

Йому перепало чимало шматків та скибок, так що в ньому проснувся був навіть інстинкт господаря: частину тих шкуринок він приховав на чорний день (Ю. Збанацький).

ПРОСИПА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, рідко ПРОСИПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРОСПА́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. проспля́ться; док.

1. Протвережуватися ві сні (про п'яного).

Троянці з хмелю просипались, Скучали, що не похмелялись (І. Котляревський);

П'яниця проспиться, а дурень – ніколи (Номис);

Його понесли до того ж таки Самійла на конюшню. Навіщо? Прочуматися? Похмелитися? Ні, щоб проспався... (Панас Мирний);

– Іди проспися, – сказала Ольга.. – Ти п'яний, а п'яним тут не місце (А. Шиян).

2. Те саме, що висипля́тися.

До рання не спали діти. І не одна ніч проминула отак. Удень то одно, то друге просипляється (О. Кобилянська);

[Князь:] Веди її до гридниці, Гарнишу, Кажи погодувать її й дітей І місце дай, щоб мали де проспатись (І. Франко);

– Ось що, Тите Назаровичу, – сказав я, оглянувши житло, – лягайте негайно спати, а коли проспитесь, заходьте в школу. У мене до вас серйозна справа (Ю. Збанацький).

ПРОСИПА́ТИСЯ³, а́ється, недок., ПРОСИ́ПАТИСЯ, плеться; мн. просипляться; док.

Сиплячись, випадати з чого-небудь; висипатися.

З того зерна, що просипається в грязь, можнна тисячи торб наповнити і спасти душі (В. Барка).

ПРОСИ́ПАТИСЯ див. просипа́тися³.