просипати

ПРОСИПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОСПА́ТИ, плю́, пи́ш; мн. проспля́ть; док.

1. Спати якийсь час.

На другий день Раїса довідалась, що о. Василь спокійно проспав цілу ніч (М. Коцюбинський);

Радий і задоволений своїм щастям, він ліг у гарбу і проспав аж до Троянівки (Григорій Тютюнник);

Одного разу він [Федір] проспав цілу добу, тільки на короткий час прокидаючись (М. Івченко);

Біля стіни присівши, в затишку проспав частину ночі (В. Барка).

2. Прокидатися пізніше, ніж треба.

[Василина:] Добре тобі, що ти можеш удосвіта прокинутись, а я завжди просипаю (М. Кропивницький);

– Завтра вранці приготуй коні. Тільки не проспи (З. Тулуб);

Сьогодні вступний іспит, чи не проспав він [Степан] (В. Підмогильний).

3. що. Сплячи, пропускати що-небудь (яку-небудь подію), зустріч з кимсь і т. ін.

Після обіду зараз лягав [батько] спочивати.., спав він досхочу й часто просипав вечірній чай (Панас Мирний);

Стара Денисівна, траплялось, будила Василя, щоб лекцій не просипав (Я. Гримайло);

Тут щодня ходить комісіонер до Ялти, та він іде рано, а вертається увечері; сьогодні я його проспала (Леся Українка);

Це вперше проспала [Ліда] череду. Мабуть тому, що прокачалася всю ніч безсонням, задрімала аж на світанку (Ю. Мушкетик);

Старшина видобув з глибини машини й подав полковникові великого живого півня .. “Цар-півень, та й годі, – сказав полковник, пускаючи кукурікала на землю, – бо нас як не будити, ми можекмо і урожай готовий проспати (Ю. Яновський);

// перев. док., розм. Сплячи, втратити що-небудь, проґавити когось, щось.

Вночі сумуючи, віконце Благає Бога день послать, Щоб засвітило ясне сонце, Щоб дітям щастя не проспать (Л. Глібов);

– Лісокрадів спіймали? – Коні загнали, а не зловили. – Проспали, трясця вашій матері! – зразу стає неприступним обличчя управителя. – Еге, проспали! Та в них змії, а не коні (М. Стельмах);

– Ліпше передбачувати події, ніж просипати їх (В. Лихоносов);

Пружиною перший схопився Порфир, бо душа його не хоче проспати ці рослині блакитні світанки (О. Гончар).

◇ (1) Не проспа́ти гру́шки́ (грушо́к) у по́пелі – не пропустити чого-небудь, використати для себе все, що тільки можна.

– Я .. не дуже приязно поглядаю на хитреньку й задерикувату тіточку, яка ніколи не проспить ні чужої, ні своєї грушки в попелі (М. Стельмах);

Молодший сержант таки справді не проспав грушок у попелі (П. Загребельний);

(2) Проспа́ти [все] Ца́рство Небе́сне, жарт. – утратити, проґавити щось важливе, потрібне, не скористатися якоюсь можливістю.

– Бачите, проспали царство небесне, – сміється чоловік з рушницею. – І сотню свою проспали, і вістових, і коні (В. Гжицький);

Гайворона розбудив високий зчіплювач вагонів з ліхтарем у руках: – Проспиш усе царство небесне. Зараз ось автобус на Косопілля піде (М. Зарудний).

ПРОСИПА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПРОСИ́ПАТИ плю, пиш; мн. проси́плють; док.

1. Недбало сиплючи, що-небудь (зерно і т. ін.) розкидаючи розсипати його поза тарою (мішком), ящиком чи ін.

2. Сипати якийсь час.

ПРОСИ́ПАТИ див. просипа́ти².