просипати

ПРОСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСПА́ТИ, плю́, пи́ш; мн. проспля́ть; док.

1. неперех. Спати якийсь час.

На другий день Раїса довідалась, що о. Василь спокійно проспав цілу ніч (Коцюб., І, 1955, 329);

Радий і задоволений своїм щастям, він ліг у гарбу і проспав аж до Троянівки (Тют., Вир, 1964, 247).

2. неперех. Прокидатися пізніше, ніж треба.

[Василина:] Добре тобі, що ти можеш удосвіта прокинутись, а я завжди просипаю (Кроп., III, 1959, 175);

— Завтра вранці приготуй коні. Тільки не проспи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 36).

3. перех. Сплячи, пропускати що-небудь, зустріч з кимсь і т. ін.

Після обіду зараз лягав [батько] спочивати.., спав він досхочу й часто просипав вечірній чай (Мирний, IV, 1955, 335);

Стара Денисівна, траплялось, будила Василя, щоб лекцій не просипав (Грим., Незакінч. роман, 1962, 154);

Тут щодня ходить комісіонер до Ялти, та він іде рано, а вертається увечері; сьогодні я його проспала (Л. Укр., V, 1956, 191);

Це вперше проспала [Ліда] череду. Мабуть тому, що прокачалася всю ніч безсонням, задрімала аж на світанку (Мушк., Серце.., 1962, 299);

// перев. док., розм. Сплячи, втратити що-небудь, прогавити когось, щось.

Вночі сумуючи, віконце Благає бога день послать, Щоб засвітило ясне сонце, Щоб дітям щастя не проспать (Гл., Вибр., 1951, 189);

— Лісокрадів спіймали? — Коні загнали, а не зловили. — Проспали, трясця вашій матері! — зразу стає неприступним обличчя управителя. — Еге, проспали! Та в них змії, а не коні (Стельмах, І, 1962, 90).

◊ Не проспа́ти гру́шку (гру́шки) в по́пелі — не пропустити чого-небудь, мати користь з усього.

Не дуже приязно поглядаю на хитреньку й задерикувату тіточку, яка ніколи не проспить ні чужої, ні своєї грушки в попелі (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 101).