просище
ПРОСИ́ЩЕ, а, ч., розм.
Поле, на якому росте або росло просо.
– А де просище у вас? – Недалеко за селом.. Проса ще не косили, а пшеницю понад просом комбайном викошено (Остап Вишня);
Ділянки, що оброблялися, також мали певні назви: баштанище або просище підлягали обробці ралом, цілина чи переліг – оранню (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- просище — проси́ще іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- просище — -а, с., розм. Поле, на якому росте або росло просо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- просище — ПРОСИ́ЩЕ, а, ч., розм. Поле, на якому росте або росло просо. — А де просище у вас? — Недалеко за селом.. Проса ще не косили, а пшеницю понад просом комбайном викошено (Вишня, II, 1956, 262); Ділянки, що оброблялися, також мали певні назви... Словник української мови в 11 томах
- просище — Просище, -ща с. Поле, бывшее подъ просомъ. Вас. 196. На просищі дак і добреньке жито. Словник української мови Грінченка