просичати
ПРОСИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.
1. без прям. дод. Видати сичання (про змію і т. ін.).
Гадюка просичала;
// Видати звук, що нагадує сичання змії.
Знову було напружено тихо, тільки дзюрчала в рівчаку вода і десь зовсім близько просичав паровоз (Н. Рибак).
2. що і без дод., перен. Вимовити звук “с-с-с”, “цсс” і т. ін.
– Цсс, Онохрію Онохрійовичу, – просичав схвильований Бочка (Г. Епік);
// Промовити сичавим (перев. від злості, роздратування) голосом.
– Мамо! мамо! – просичав [Сава] ненависно крізь зуби, затискаючи сильно п'ястуки (О. Кобилянська);
– Тихо! – просичав Кирило і легко надавив шию вартового (Мирослав Ірчан);
– Підожди ж! – злісно прросичав Андрій, підкрадаючись до льоху, де сів жовто-рябий [голуб]. – Політаєш у мене! (В. Винниченко);
– Ану, марш на піч! – просичав Кузьма, потерпаючи, що проснеться мати й почне розпитувати (Ю. Хорунжий).
3. Сичати якийсь час.
Значення в інших словниках
- просичати — просича́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- просичати — див. сказати Словник синонімів Вусика
- просичати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Видати сичання (про змію і т. ін.). || Видати звук, що нагадує сичання змії. 2》 перех. і без додатка, перен. Вимовити звук "с-с-с", "цсс" і т. ін. || Промовити сичавим (перев. від злості, роздратування) голосом. 3》 неперех. Сичати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- просичати — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
- просичати — ПРОСИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Видати сичання (про змію і т. ін.); // Видати звук, що нагадує сичання змії. Знову було напружено тихо, тільки дзюр-чала в рівчаку вода і десь зовсім близько просичав паровоз (Рибак, Зброя.., 1943, 112). 2. перех. Словник української мови в 11 томах
- просичати — Просича́ти, -чу́, -чи́ш гл. Прошипѣть (о змѣѣ). Ужака просичав. Словник української мови Грінченка