1. Словник української мови у 20 томах

проскрибований

ПРОСКРИБО́ВАНИЙ, а, е.

1. іст. У стародавньому Римі – особа, прізвище якої занесено у проскрипцію, піддана проскрипції.

Проскрипції використовувалися в політичнiй боротьбi, а також як засiб збагачення (майно проскрибованих осiб конфiсковували) (з наук. літ.).

2. Заборонений владою.

Стаття М. Драгоманова “Українська література”, проскрибована російським урядом про розвиток української літератури у ХІХ ст. побачила світ у 1878 р.: франкомовний оригінал видав у Женеві сам автор, український переклад І. Белея опублікував у Львові часопис “Правда” (з наук. літ.);

Перед Церквою стоїть величезне завдання: наново християнізувати народ. Правда, впродовж тисячу років Україна є християнською державою .. Але, з другого боку, правдою є те, що три покоління виросли в атмосфері, де Бога не було, Бог був проскрибований, відсутній (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проскрибований — Проскрибо́ваний: — опальний [54] — позбавлений прав, охорони закону [I] Словник з творів Івана Франка
  2. проскрибований — Заборонений Словник чужослів Павло Штепа
  3. проскрибований — проскрибо́ваний визнаний та оголошений поза законом (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. проскрибований — Проскрибо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)