проскура
ПРО́СКУРА, и, ж., рел.-церк.
Білий хлібець, печиво особливої форми, що використовується в православному і католицькому богослужінні.
– І вас просить моя матушка на чай після служби, – сказав о. Артемій до писарші, подаючи їй шматочок проскури (І. Нечуй-Левицький);
Графиня взяла тарілку з проскурою і поділилася нею з Марійкою (Б. Лепкий);
Горпина йшла поруч, роздавала жебракам – кому крашанку, кому – шматок проскури (З. Тулуб);
* У порівн. Батько Толин десь походжає собі по просторій хаті .. Тут же, мабуть Толя – чистенький, ніжний, з щічками, як проскура (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проскура — про́скура іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- проскура — див. просфора Словник церковно-обрядової термінології
- проскура — -и, ж. Білий прісний хлібець особливої форми, що використовується в православному богослужінні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проскура — Про́скура, -ри; -кури, -кур Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проскура — ПРО́СКУРА, и, ж. Білий хлібець особливої форми, що використовується в православному богослужінні. У кого гроші є, тому піп і проскуру дає (Укр.. присл.., 1963, 221); — І вас просить моя матушка на чай після служби, — сказав... Словник української мови в 11 томах
- проскура — Проскура, -ри ж. Просфора. Як при попу жила, да все проскури їла, тепер за тобою — сухар із водою. Чуб. V. 666. ум. проскурка. Словник української мови Грінченка