проскура
ПРО́СКУРА, и, ж. Білий хлібець особливої форми, що використовується в православному богослужінні.
У кого гроші є, тому піп і проскуру дає (Укр.. присл.., 1963, 221);
— І вас просить моя матушка на чай після служби, — сказав о. Артемій до писарші, подаючи їй шматочок проскури (Н.-Лев., IV, 1956, 54);
Горпина йшла поруч, роздавала жебракам — кому крашанку, кому — шматок проскури (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проскура — про́скура іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- проскура — див. просфора Словник церковно-обрядової термінології
- проскура — -и, ж. Білий прісний хлібець особливої форми, що використовується в православному богослужінні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проскура — ПРО́СКУРА, и, ж., рел.-церк. Білий хлібець, печиво особливої форми, що використовується в православному і католицькому богослужінні. – І вас просить моя матушка на чай після служби, – сказав о. Артемій до писарші, подаючи їй шматочок проскури (І. Словник української мови у 20 томах
- проскура — Про́скура, -ри; -кури, -кур Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проскура — Проскура, -ри ж. Просфора. Як при попу жила, да все проскури їла, тепер за тобою — сухар із водою. Чуб. V. 666. ум. проскурка. Словник української мови Грінченка