1. Словник української мови у 20 томах

прослух

ПРО́СЛУХ, у, ч., розм.

Звістка про кого-, що-небудь;

// Розмови, чутки.

Візит Онєгіна чимало Збудив у Ларіних розмов, Сусідство теж до діла встряло, І прослух між людьми пішов (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прослух — про́слух іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. прослух — -у, ч., розм. Звістка про кого-, що-небудь. || Розмови, чутки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прослух — ЧУ́ТКА (ЧУТКИ́) (повідомлення про когось, щось, звичайно ніким не підтверджене), ГО́ВІР розм., ГО́МІН розм., ПРО́СЛУХ розм., СЛИХ заст., ПЕРЕ́КАЗИ заст. Словник синонімів української мови
  4. прослух — ПРО́СЛУХ, у, ч., розм. Звістка про кого-, що-небудь; // Розмови, чутки. Візит Онєгіна чимало Збудив у Ларіних розмов, Сусідство теж до діла встряло, І про-слух між людьми пішов (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 70). ◊ Ні слу́ху, ні про́слуху див. слух. Словник української мови в 11 томах
  5. прослух — Прослух, -ху м. Слухъ, вѣсть, извѣстіе. Ні слуху, ні прослуху. Ном. № 1936. Словник української мови Грінченка