прослухувати

ПРОСЛУ́ХУВАТИ, ую, уєш, ПРОСЛУХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

1. Слухати що-небудь з початку до кінця; вислухувати кого-небудь з початку до кінця.

Прокинувшись ранком, Василь прослуховував зведення (І. Цюпа);

Хведір поніс таке, що Хівря, прослухавши, аж перехрестилася (Панас Мирний);

Чорнишенко прослухав “Наталку”, “Запорожця за Дунаєм”, “Гриця” і просіяв (Б. Лепкий);

// Проходити курс, розділ навчальної дисципліни, слухаючи лекції.

Прослухати курс фізіології рослин;

Сам того не помічаючи, Олександр Іванович наслідував молодого професора-фтидіатра, що його лекції прослухав півтора року тому на курсах підвищення кваліфікації лікарів (Б. Антоненко-Давидович).

2. перев. док. Слухаючи, не сприймати або не чути чого-небудь.

– А що ж то за Маруся? – спитавсь Василь, .. і дух притаїв, і боїться, щоб ні жодного словечка не прослухати, що йому буде Левко розказувати (Г. Квітка-Основ'яненко);

Серце нервово билось, але Олесь не чув його: він боявся прослухати команду: “три”, жахнувся, щозалп застане його несподівано (В. Підмогильний);

Сказано, дитина: всі очі були на барвисті малюнки в тексті [книги], а слова – щось і почув вичитане батьком, а щось, може, й прослухав (А. Головко).

3. Вислуховуючи, визначати стан кого-, чого-небудь.

Прослухувати хворого; Прослухати серце;

// Перевіряти на слух стан або роботу чого-небудь.

Прослухувати мотор.

4. тільки док. Слухати якийсь час.

Прослухати цілий день радіо.