1. Словник української мови у 20 томах

прослідити

ПРОСЛІДИ́ТИ¹ див. прослі́джувати.

ПРОСЛІДИ́ТИ², джу́, ди́ш, док., що, розм.

Залишити, зробити слід.

Коло хати слідочок, – ой хто його прослідив? То хлопчина молоденький до дівчини приходив, черевички приносив (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прослідити — просліди́ти 1 дієслово доконаного виду прослідкувати; дослідити рідко просліди́ти 2 дієслово доконаного виду залишити слід розм. Орфографічний словник української мови
  2. прослідити — I див. просліджувати. II -джу, -диш, док., перех., розм. Залишити, зробити слід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прослідити — ДОСЛІ́ДЖУВАТИ (піддавати щось ретельному науковому розгляду з метою пізнання, вияснення чогось), ВИВЧА́ТИ, ОПРАЦЬО́ВУВАТИ, РОЗРОБЛЯ́ТИ, РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБРОБЛЯ́ТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ рідше (встановлюючи хід розвитку, змін тощо чогось). — Док. Словник синонімів української мови
  4. прослідити — ПРОСЛІДИ́ТИ¹ див. прослі́джувати. ПРОСЛІДИ́ТИ², джу́, ди́ш, док., перех., розм. Залишити, зробити слід. Коло хати слідочок, — ой хто його прослідив? То хлопчина молоденький до дівчини приходив, черевички приносив (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. прослідити — Просліди́ти, -джу́, -ди́ш гл. 1) Прослѣдить, пойти слѣдомъ. За нею ходив ґречний молодець, слідив — прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315. 2) Сдѣлать, оставить слѣдъ. Коло хати слідочок, — ой хто його прослідив? То хлопчина молоденький до дівчини приходив, черевички приносив. Мил. 110. Словник української мови Грінченка