1. Словник синонімів української мови

прослідити

ДОСЛІ́ДЖУВАТИ (піддавати щось ретельному науковому розгляду з метою пізнання, вияснення чогось), ВИВЧА́ТИ, ОПРАЦЬО́ВУВАТИ, РОЗРОБЛЯ́ТИ, РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБРОБЛЯ́ТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ рідше (встановлюючи хід розвитку, змін тощо чогось). — Док.: досліди́ти, ви́вчити, опрацюва́ти, розроби́ти, розгля́нути, оброби́ти, просте́жити, просліди́ти, прослідкува́ти. В саду колгоспному допитливий юнак Опилення тонкі досліджує закони (М. Рильський); Матерію мій розум стежить, вивчає рух, закон подій... (П. Тичина); Брат Юрій тільки недавно повернувся з Індії з етнографічної експедиції; тепер, напевно, опрацьовує свої народознавчі здобутки (І. Волошин); Проблеми аквакультури розробляють учені Інституту біології південних морів (з журналу); Се свідчить про вищий розвій народного самопізнання, коли народ зачинає критично розглядати суспільний устрій (І. Франко); Обробляти результати спостережень; Яка це радісна і захоплююча справа — простежувати, вивчати, аналізувати факти (Л. Новиченко); Просліджувати генеалогію роду.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прослідити — просліди́ти 1 дієслово доконаного виду прослідкувати; дослідити рідко просліди́ти 2 дієслово доконаного виду залишити слід розм. Орфографічний словник української мови
  2. прослідити — I див. просліджувати. II -джу, -диш, док., перех., розм. Залишити, зробити слід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прослідити — ПРОСЛІДИ́ТИ¹ див. прослі́джувати. ПРОСЛІДИ́ТИ², джу́, ди́ш, док., що, розм. Залишити, зробити слід. Коло хати слідочок, – ой хто його прослідив? То хлопчина молоденький до дівчини приходив, черевички приносив (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. прослідити — ПРОСЛІДИ́ТИ¹ див. прослі́джувати. ПРОСЛІДИ́ТИ², джу́, ди́ш, док., перех., розм. Залишити, зробити слід. Коло хати слідочок, — ой хто його прослідив? То хлопчина молоденький до дівчини приходив, черевички приносив (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. прослідити — Просліди́ти, -джу́, -ди́ш гл. 1) Прослѣдить, пойти слѣдомъ. За нею ходив ґречний молодець, слідив — прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315. 2) Сдѣлать, оставить слѣдъ. Коло хати слідочок, — ой хто його прослідив? То хлопчина молоденький до дівчини приходив, черевички приносив. Мил. 110. Словник української мови Грінченка