прослідкувати
ДОСЛІ́ДЖУВАТИ (піддавати щось ретельному науковому розгляду з метою пізнання, вияснення чогось), ВИВЧА́ТИ, ОПРАЦЬО́ВУВАТИ, РОЗРОБЛЯ́ТИ, РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБРОБЛЯ́ТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ рідше (встановлюючи хід розвитку, змін тощо чогось). — Док.: досліди́ти, ви́вчити, опрацюва́ти, розроби́ти, розгля́нути, оброби́ти, просте́жити, просліди́ти, прослідкува́ти. В саду колгоспному допитливий юнак Опилення тонкі досліджує закони (М. Рильський); Матерію мій розум стежить, вивчає рух, закон подій... (П. Тичина); Брат Юрій тільки недавно повернувся з Індії з етнографічної експедиції; тепер, напевно, опрацьовує свої народознавчі здобутки (І. Волошин); Проблеми аквакультури розробляють учені Інституту біології південних морів (з журналу); Се свідчить про вищий розвій народного самопізнання, коли народ зачинає критично розглядати суспільний устрій (І. Франко); Обробляти результати спостережень; Яка це радісна і захоплююча справа — простежувати, вивчати, аналізувати факти (Л. Новиченко); Просліджувати генеалогію роду.
Значення в інших словниках
- прослідкувати — правильніше: простежити «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- прослідкувати — прослідкува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прослідкувати — -ую, -уєш, перех. і неперех. Док. до слідкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прослідкувати — ПРОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що і без прям. дод. Док. до слідкува́ти; відстежити. Вона [господиня] обвела очима усе подвір'я станції, прослідкувала, як повз будинок пройшов утомленою ходою робітник (М. Словник української мови у 20 томах
- прослідкувати — ПРОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. і неперех. Док. до слідкува́ти. Повільним рухом правої руки він одгорнув з лоба мокре волосся. Ольга прослідкувала за цим рухом красивого парубка (Іщук, Вербівчани, 1961, 3); [Жураківський:] Хлопець прослідкував... Словник української мови в 11 томах