1. Словник української мови в 11 томах

прослідкувати

ПРОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. і неперех. Док. до слідкува́ти.

Повільним рухом правої руки він одгорнув з лоба мокре волосся. Ольга прослідкувала за цим рухом красивого парубка (Іщук, Вербівчани, 1961, 3);

[Жураківський:] Хлопець прослідкував, де Мошко ховав свої папери, викрав їх, поніс до людей (Вас., III, 1960, 300);

Без порівняння, без паралелей і аналогій іноді важко зрозуміти.. суть тих чи інших явищ і подій. Вони необхідні для того, щоб прослідкувати, який крок вперед зробило суспільство (Укр. іст. ж., 2, 1960, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прослідкувати — правильніше: простежити «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. прослідкувати — прослідкува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. прослідкувати — -ую, -уєш, перех. і неперех. Док. до слідкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прослідкувати — ПРОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що і без прям. дод. Док. до слідкува́ти; відстежити. Вона [господиня] обвела очима усе подвір'я станції, прослідкувала, як повз будинок пройшов утомленою ходою робітник (М. Словник української мови у 20 томах
  5. прослідкувати — ДОСЛІ́ДЖУВАТИ (піддавати щось ретельному науковому розгляду з метою пізнання, вияснення чогось), ВИВЧА́ТИ, ОПРАЦЬО́ВУВАТИ, РОЗРОБЛЯ́ТИ, РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБРОБЛЯ́ТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ рідше (встановлюючи хід розвитку, змін тощо чогось). — Док. Словник синонімів української мови