1. Словник української мови у 20 томах

просмердіти

ПРОСМЕРДІ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що, розм.

Просочити, наповнити що-небудь неприємним запахом.

– Лежать ваші сорочки цілісінькі й новісінькі в скрині.. Встигнете просмердіти їх потом та вошами обсипати (З. Тулуб);

* Образно. – Усюди, де прокопаєш трохи глибше, добувається та проклята ропа!.. Просмердів [сморід ропи] нам ціле наше життя (І. Франко);

Провівши кілька годин у приміщені для допитів, Ібрагімцілий тиждень не міг позбутися враження, що він весь просмердів брудом, нуждою і нікчемністю (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просмердіти — просмерді́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. просмердіти — -джу, -диш, док., перех., розм. Просочити, наповнити що-небудь неприємним запахом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. просмердіти — ПРОСМЕРДІ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм. Просочити, наповнити що-небудь неприємним запахом. — Лежать ваші сорочки цілісінькі й новісінькі в скрині.. Встигнете просмердіти їх потом та вошами обсипати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 84); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  4. просмердіти — Просмердіти, -джу, -диш гл. Провонять. Словник української мови Грінченка