простацький

ПРОСТА́ЦЬКИЙ, а, е, розм.

1. Власт. побутові, смакам простолюду.

– Лукино, не колупай печі, бо до тебе прийшли такі старости, що знають інші звичаї, а не простацькі! (І. Нечуй-Левицький);

– Просимо ж до нас на вечерю. Не погордуй уступити до накшої простацької господи (П. Куліш);

– Шукай собі, пане Виговський, козачки, гарної, простенької, хазяйновитої. В вас прості звичаї, в вас простацька обстава, в вас військове місто, неспокійне .. Не хочемо ми видавати за тебе нашої небоги (Леся Українка);

Сашко дуже рознівався і, навіть не оглянівши, прогнав того узбека з його простацьким хабаром (Б. Антоненко-Давидович);

Обід, пане добродію, як тобі сказати? Був ситий, але простацький. Бракувало йому шику (Ірина Вільде).

2. Належний до непривілейованої верстви, непривілейованого класу; простий.

Батько непривітно скривився, довідавшись, що син відновлює згадку про колишній простацький рід Химченків (А. Кримський).

3. Власт. простій, невихованій людині.

Саня й Надя сміялись без церемонії. Їх смішив простацький грубий тон в розмові Бородавкіної (І. Нечуй-Левицький);

– Хіба може зрівнятися нудний султан з солодкою Кісайєю – прискалив око Сулейман, навертаючи Ібрагіма до простацької грайливості, в якій знаходив спочинок від постійного напруження влади (П. Загребельний).