простиглий
ПРОСТИ́ГЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до прости́гнути 1.
Щербина сидів перед простиглим чаєм, охопивши руками чорняву свою голову (О. Ільченко);
– Я вже, певно, ні до чого не придатна, – сказала Мокрієвська, похапцем хлепчучи простиглий чай та запихаючи рот паляницею (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. Той гострий біль, що, як скальпелем, розкраяв йому [Олександрові Івановичу] серце після приїзду Ходжаєва, розтопився й осів на душу важким шаром простиглого металу (Б. Антоненко-Давидович);
[Іван:] Слухай-но, Оксано, ця страва вже простигла, принеси свіжішої (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- простиглий — прости́глий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- простиглий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до простигнути 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- простиглий — ХОЛО́ДНИЙ (який має низьку або відносно низьку температуру), ЗИ́МНИЙ розм.; СТУДЕ́НИЙ (дуже холодний); КРИЖАНИ́Й, ЛЬОДОВИ́ТИЙ (як лід); МОРО́ЗНИЙ (з морозом); СІ́ВЕРКИЙ діал., СІ́ВЕРНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- простиглий — ПРОСТИ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прости́гнути 1. — Я вже, певно, ні до чого не придатна, — сказала Мокрієвська, похапцем хлепчучи простиглий чай та запихаючи рот паляницею (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах