1. Словник української мови в 11 томах

простиглий

ПРОСТИ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прости́гнути 1.

— Я вже, певно, ні до чого не придатна, — сказала Мокрієвська, похапцем хлепчучи простиглий чай та запихаючи рот паляницею (Н.-Лев., IV, 1956, 322);

Щербина сидів перед простиглим чаєм, охопивши руками чорняву свою голову (Ільч., Серце жде, 1939, 323).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. простиглий — прости́глий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. простиглий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до простигнути 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. простиглий — ПРОСТИ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до прости́гнути 1. Щербина сидів перед простиглим чаєм, охопивши руками чорняву свою голову (О. Ільченко); – Я вже, певно, ні до чого не придатна, – сказала Мокрієвська... Словник української мови у 20 томах
  4. простиглий — ХОЛО́ДНИЙ (який має низьку або відносно низьку температуру), ЗИ́МНИЙ розм.; СТУДЕ́НИЙ (дуже холодний); КРИЖАНИ́Й, ЛЬОДОВИ́ТИЙ (як лід); МОРО́ЗНИЙ (з морозом); СІ́ВЕРКИЙ діал., СІ́ВЕРНИЙ діал. Словник синонімів української мови