простилатися

ПРОСТИЛА́ТИСЯ, а́ється і ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ПРОСТЕЛИ́ТИСЯ, сте́литься і рідко ПРОСЛА́ТИСЯ, сте́леться, док.

1. Розстилаючись, укривати собою яку-небудь поверхню.

Драгомирецький побачив: парашут Королевича раптом зів'яв, завис у повітрі, неначе викручена ганчірка, а потім простелився по землі, як шмаття (Ю. Смолич);

[Неріса:] Якби ти в Рим дістався з Меценатом і там здобув заслужений тріумф, .. то рідні лаври, наче ряст весною, прослалися б тобі попід ногами (Леся Українка);

Стіни розписані виноградом, на вікнах квіти в глечиках, від порога до самого стола прослався барвистий домотканий килимок (О. Гончар);

Зів'яле листя м'яко прослалося під ногами (К. Гордієнко);

* Образно. Здавалось, що тихий присмерк вишив злинялим шовком острів на сталевому морі, що острів простелився на морі, як старий гобелен (М. Коцюбинський).

2. Займати який-небудь широкий простір.

Стояла незвичайна тиша, кудись в нічну далину простилалося й губилося в темряві безмежне засніжене поле (Ю. Збанацький);

Ось уже близько попереду село, праворуч простеляються до низини городи, за городами – лісок (Ю. Яновський);

Велика Багачка. Навколо неї простелилися безкраї чорноземні поля (В. Минко);

Вони підійшли під Остапійчишин садок, що прослався по всьому підгір'ю (Панас Мирний);

По той бік річки прослався луг з копицями сіна (А. Шиян);

* Образно. Внизу простелилася сиза прохолода ночі (О. Гончар);

Тиха весняна ніч прослалася над Галичем (А. Хижняк).

3. Стелячись, поширюватися в просторі над поверхнею землі(про дим, туман і т. ін.).

Дим-димочок сизий Вгору хмаркою поплив, Простелився низом (В. Бичко);

На траві роси немає, Дим прослався над селом (М. Рильський).

4. у сполуч. зі сл. шлях, дорога, стежка і т. ін. Пролягати, тягтися куди-небудь.

Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся – далекий, незвичний (С. Олійник);

Оживуть степи, озера, І не верстовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться (Т. Шевченко);

Довго не могла заснути [мати]. Усе про сина думала: у мислі в зоряну ніч простелилась сіра дорога, а по ній бовваніла постать (А. Головко);

Ой прослалась довга стежка, Стежка не пробита І колючими тернами Аж до краю вкрита (Б. Грінченко);

Обраний ним шлях простелеться через круті перевали і урвища (О. Гуреїв).

5. тільки док., розм. Лягаючи, простягтися, розкинутися де-небудь, на чомусь.

Сьомка поспішно хитнувся і простелився долічерева, за ним мали зробити це й усі (Ю. Смолич);

// заст. Кланяючись, упасти долілиць, ниць.

А як діткнулися [Девкаліон та Пірра] сходів, – руками вперед простелились На храмовому порозі і з острахом камінь цілують (М. Зеров);

– Хотів Горешкові прослатись я до ніг, Щоб доню дав мені – чи власною рукою Убив нещасного... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).