простиратися

ПРОСТИРА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПРОСТЕ́РТИСЯ, тре́ться, док.

1. Займати собою який-небудь широкий простір (про море, пустелю, поле і т. ін.).

Перед очима простиралося неоглядне море (С. Журахович);

Попід лісок простерлася широкотрависта сіножать, повна квітів (Н. Кобринська);

Дивно йому – зникло зелене море лісів, перед ним простерлась гола, дика пустиня (П. Колесник).

2. Простягатися, витягатися в якому-небудь напрямку (перев. про руку).

Сотні рук простерлися до блідих уста-башів [цехмістрів], перед якими стоять ремісники, понуривши очі у землю (З. Тулуб).

3. Лягаючи, простягатися, розкидатися де-небудь, на чомусь.

Багаття розводять [троянці], Стравою потім підживлюють сили; простершися в травах, Ласують давнім вином (М. Зеров).

4. рідко. Те саме, що поши́рюватися 3.

– На тихе вінчання жалоба не простирається (Ірина Вільде).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. простиратися — простира́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. простиратися — -ається, недок., простертися, -треться, док. 1》 Охоплювати який-небудь широкий простір. 2》 Простягатися, витягатися в якому-небудь напрямку (перев. про руку). 3》 Лягаючи, простягатися де-небудь, на чомусь. 4》 рідко. Те саме, що поширюватися 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. простиратися — Тягнутися, витягуватися, витягнутися, протягуватися, протягнутися, простягатися, простягнутися, розгортуватися, розгорнутися, розпросторюватися, розпросторитися, ширитися, поширюватися, поширитися, охоплювати, охопити, захоплювати, захопити. сягати, сягнути, доходити, дійти Словник чужослів Павло Штепа
  4. простиратися — ПРОСТЯГА́ТИСЯ (займати великий простір, розташовуватися на великому просторі), ПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТИРА́ТИСЯ, РОЗПРОСТО́РЮВАТИСЯ, ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ, СТЕЛИ́ТИСЯ, СЛА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, РОЗКИДА́ТИСЯ, РОЗЛЯГА́ТИСЯ, ЛЕЖА́ТИ... Словник синонімів української мови
  5. простиратися — ПРОСТИРА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПРОСТЕ́РТИСЯ, тре́ться, док. 1. Займати який-небудь широкий простір. Перед очима простиралося неоглядне море (Жур., Звич. турботи, 1960, 39); Попід лісок простерлася широкотрависта сіножать, повна квітів (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах