простирчати
ПРОСТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.
Пробути де-небудь якийсь час з певною метою, або й без неї безцільно, нічим не займаючись.
– Та Дмитро ж, чуйте, проходу не давав дівчині. Якось було посперечалися між собою, то він, чуйте, до самого сходу сонця простирчав під її вікном (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- простирчати — простирча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- простирчати — -чу, -чиш, док., розм. Пробути де-небудь якийсь час безцільно, нічим не займаючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- простирчати — ПРОСТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Пробути де-небудь якийсь час безцільно, нічим не займаючись. — Та Дмитро ж, чуйте, проходу не давав дівчині. Якось було посперечалися між собою, то він, чуйте, до самого сходу сонця простирчав під її вікном (Вільде, Сестри.., 1958, 163). Словник української мови в 11 томах