1. Словник української мови у 20 томах

простолюдець

ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬ, дця, ч., іст., розм.

Те саме, що просто́лю́дин.

Пани б'ються, а в простолюдців чуби болять (Номис);

– Хіба й Хуму возили на віслюкові? – поспитала Кіната. – Хума з царського дому, – пихато мовила Хатіджа, – а султанським дочкам не належить те, що простолюдцям (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. простолюдець — просто́лю́дець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. простолюдець — див. бідний; простий; скромний Словник синонімів Вусика
  3. простолюдець — -дця, ч., розм. Те саме, що простолюдин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. простолюдець — ПРОСТО́ЛЮ́ДИН заст. (той, хто належав до непривілейованих верств суспільства; людина неаристократичного походження), ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬ розм., ПРОСТА́К розм., ПЛЕБЕ́Й зневажл., ЧУПРУ́Н зневажл.; ХЛОП, МУЖИ́К (про людину селянського походження). Словник синонімів української мови
  5. простолюдець — Просто́лю́дець, -дця м. Простолюдинъ. Пани б'ються, а в простолюдців чуби болять. Ном. № 1304. Словник української мови Грінченка