просторище
ПРОСТО́РИЩЕ, а, с., рідко.
Широкий простір.
Безліч речей розмістилося скрізь у просторищах світу, Краю ж йому не знайти, хоч куди б ти думками полинув (М. Зеров);
Мого несхибного ножа Не з'їсть, не вищербить іржа, Товаришів знайду я вірних – І на просторищах незмірних У краї рідному моїм Ударить грізно судний грім! (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- просторище — просто́рище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- просторище — див. простір Словник синонімів Вусика
- просторище — -а, с., розм. Широкий простір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- просторище — ПРО́СТІР (вільна, велика частина земної, водної поверхні або повітря), ПРО́СТОРІНЬ, ШИРОЧІ́НЬ, ШИРИНА́ рідше, РО́ЗМАХ, РОЗЛО́ГИ, О́БШИР, ШИР рідше, РО́ЗШИР рідше, ДОЗВІ́ЛЛЯ розм., ПРОСТО́РИЩЕ розм., ПРИВІ́ЛЛЯ (ПРИЗВІ́ЛЛЯ) перев. поет., ПРОСТО́РА діал. Словник синонімів української мови