1. Словник української мови у 20 томах

просторовий

ПРОСТОРО́ВИЙ, а, е.

Стос. до простору (у 1, 2 знач.).

З вимогами широкого просторового і часового охоплення дійсності в кіномистецтві О. Довженко виступав у своїх статтях, на лекціях та різних диспутах (із журн.);

Городовський радо схопився за пропозицію ще й від потаємної сподіванки, що всяка зміна, навіть просторова, мусить посувати його до мети (В. Підмогильний);

Життя первісної громади можна розглядати в трьох просторових площинах: всередині житла; за його межами на території поселення; і нарешті, поза поселенням, сере⁵д мисливських угідь (З наук. літ.);

У стереометрії вивчають геометричні тіла і просторові фігури, не всі точки яких лежать в одній площині (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просторовий — просторо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. просторовий — -а, -е. Стос. до простору (у 1, 2 знач.). Просторова ізоляція с. г. — додержання відстані, на якій можна вирощувати певні сільськогосподарські культури на насіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. просторовий — Просторо́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)