1. Словник української мови у 20 томах

просторікування

ПРОСТОРІ́КУВАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. просторі́кувати;

// Багатослівне, часто беззмістовне мовлення.

Ернест заповнив ці кімнати своїм просторікуванням, занечистив попелом із цигарок (І. Франко);

Слухаючи Лобатого, його не зовсім тверезе просторікування, Дьяконов мовби поринав у важку,чадливу [чадну] атмосферу денікінських часів (О. Гончар);

Одні .. схвалювали це починання.., інші вважали школу даремною затією .. Та які б там скептичні просторікування не розходились, школа – майстерня жила (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просторікування — просторі́кування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. просторікування — -я, с., розм. Дія за знач. просторікувати. || Багатослівне, часто беззмістовне мовлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. просторікування — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил. Словник синонімів української мови