просторікуватий
ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ, а, е, розм.
Який багато, часто беззмістовно говорить;
// В якому багато зайвого (про розповідь, оповідання і т. ін.); багатослівний.
Сусіда тягне та й тягне своє буденне оповідання.. Та про мене в її просторікуватому оповіданні наче відгомін ішов із далеких.. часів... (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- просторікуватий — просторі́куватий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- просторікуватий — Багатослівний, багатомовний, марнослівний, ок. рясномовний. Словник синонімів Караванського
- просторікуватий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- просторікуватий — -а, -е, розм. Який багато, часто беззмістовно говорить. || В якому багато зайвого (про розповідь, оповідання і т. ін.); багатослівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- просторікуватий — БАГАТОСЛІ́ВНИЙ (про розповідь і т. ін. — який містить у собі багато зайвого), ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. Розмова не в'язалася, одначе теплою була і багатослівною (Д. Словник синонімів української мови
- просторікуватий — Просторі́куватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- просторікуватий — Просторікуватий, -а, -е Многорѣчивый. К. ХП. 116. В її просторікуватому оповіданні. Г. Барв. 425. Словник української мови Грінченка