просторінь

ПРО́СТОРІНЬ, роні, ж.

Те саме, що про́стір 1–3.

Він [М. Горький] жив між нас, найкращий серед нас. Серед людей, у кого зброя – слово, Глибоким зором просторінь і час Він прозирав, немов стрілець діброву (М. Рильський);

Де-не-де покажеться невеликий дубовий лісок, а дальше [далі] тягнеться незміряна оком рівна просторінь одного поля (Н. Кобринська);

Хлопець зайшов у темний двір – вузеньку просторінь між високостями сусідських будинків, де росло кілька дерев (В. Підмогильний);

Від ліска ділила їх [Петріїв] іще просторінь коло 200 кроків (І. Франко);

Хотілось упасти на землю, очима втупитись у небесну просторінь, лежати, не ворухнувши пальцем, і прислухатися до шепоту трав (С. Чорнобривець).