прострочити
ПРОСТРОЧИ́ТИ див. простро́чувати¹.
ПРОСТРО́ЧИТИ див. простро́чувати².
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прострочити — простро́чити дієслово доконаного виду пропустити визначений час прострочи́ти дієслово доконаного виду прошити; простріляти з автоматичної зброї Орфографічний словник української мови
- прострочити — I простроч`итидив. прострочувати I. II простр`очитидив. прострочувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прострочити — ПРОПУСТИ́ТИ що (через неуважність не помітити, не зробити вчасно чогось, не використати якоїсь нагоди), ПРОМИНУ́ТИ, ПОМИНУ́ТИ, ПРОЗІВА́ТИ, ПРОҐА́ВИТИ розм., ПРОГА́ЯТИ розм., ПРОДИВИ́ТИСЯ розм., ПРОГЛЕ́ДІТИ розм., ПРОГЛЯДІТИ розм., ПРОМОРГА́ТИ розм. Словник синонімів української мови