1. Орфографічний словник української мови

прострочити

простро́чити

дієслово доконаного виду

пропустити визначений час

прострочи́ти

дієслово доконаного виду

прошити; простріляти з автоматичної зброї

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прострочити — I простроч`итидив. прострочувати I. II простр`очитидив. прострочувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. прострочити — ПРОСТРОЧИ́ТИ див. простро́чувати¹. ПРОСТРО́ЧИТИ див. простро́чувати². Словник української мови у 20 томах
  3. прострочити — ПРОПУСТИ́ТИ що (через неуважність не помітити, не зробити вчасно чогось, не використати якоїсь нагоди), ПРОМИНУ́ТИ, ПОМИНУ́ТИ, ПРОЗІВА́ТИ, ПРОҐА́ВИТИ розм., ПРОГА́ЯТИ розм., ПРОДИВИ́ТИСЯ розм., ПРОГЛЕ́ДІТИ розм., ПРОГЛЯДІТИ розм., ПРОМОРГА́ТИ розм. Словник синонімів української мови