простукотати
ПРОСТУКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ПРОСТУКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм.
1. Док. до стукота́ти, стукоті́ти.
Нічний [сторож], мабуть, махнув рукою: дзвінке дерев'яне калатайло .. безладно простукотіло (Дніпрова Чайка);
Не шелесне ліс. Лиш зрідка трісне дерево або десь у дзвінких верхах простукотить дятел (О. Гончар).
2. Пройти, пробігти, проїхати із стукотом.
Простукотівши вниз по сходах, вибіг [Анатолій] на вулицю (Ю. Мушкетик);
Простукотала моторка.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- простукотати — простукота́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- простукотати — -очу, -очеш і простукотіти, -очу, -отиш, док., розм. 1》 Док. до стукотати, стукотіти. 2》 Пройти, пробігти, проїхати зі стукотом. Великий тлумачний словник сучасної мови