просушувати

ПРОСУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСУШИ́ТИ, сушу́, су́шиш, док., що

Робити що-небудь сухим, позбавляти вологи; висушувати.

Горіхи просушують, видаляють лушпиння, товчуть в мармуровій ступці разом з цукром (з наук.-попул. літ.);

Хома запевняв майора, що канат лежить у нього чин чином у передку. – Допіру оце просушував усе і його просушив... (О. Гончар);

Просушать та обімнуть Марина з Килиною колоєчки(?), а на вечір є в них горщик куті (Панас Мирний);

Кілька [робітників] пішло до кухні, де варилося, щоб біля теплої печі ліпше просушити онучі (Н. Кобринська);

Збирати цибулю треба, коли листя зовсім засохне, просушити в полі, а в дощову погоду – під навісом (з наук. літ.);

// Провітрюванням позбавляти плісняви.

На дворі, якось опівдні, Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти (Л. Глібов);

Щоб позбутися плісені у погребі, його слід просушити, а потім обмазати розчином вапна (з газ.);

// Випаровувати (воду, вологу).

Зранку було ще холодно, але, скоро сонце обігріло трохи повітря і просушило росу, ми, діти, зібралися до забави (І. Франко).