просушуватися

ПРОСУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОСУШИ́ТИСЯ, сушу́ся, су́шишся, док.

1. Ставати сухим, позбуватися вологи; висушуватися.

Знімали [рибалки] сухий невід, навішували мокрий, щоб просушувався (Панас Мирний);

При збиранні льону самохідним комбайном соломка просушуватиметься в полі (з наук. літ.);

// розм. Висушувати на собі мокрий одяг.

Тривога застала Оленчука босим, біля печі. Забовтаний, виморений далекою ходьбою, він саме сидів, просушуючись біля вогню (О. Гончар);

– Коли вже ми спочинемо? Хоч би пристать де, просушитись (Панас Мирний);

// розм. Ставати дуже худим, виснаженим.

2. Пас. до просу́шувати.

Вже тут книжки друкуються у лаврі. Оно пройди під вікнами друкарні, – які листки прорсушуються гарні (Л. Костенко).