протверезіти

ПРОТВЕРЕЗІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Стати тверезим; витверезитися, отверезіти.

Перед домом він [Горошко] ніби протверезів і в кімнату зайшов зовсім обережно (М. Івченко);

Безбородько протверезів, лише вийшовши на веранду (Ірина Вільде);

Довбуш з усієї сили вдарив барткою по столу і гукнув: – Я – Довбуш!.. Усі голови [гостей] враз протверезіли (В. Гжицький).

2. перен. Стати здатним свідомо діяти, міркувати, сприймати що-небудь.

Приголомшене товариство якийсь час сиділо мовчки, протверезівши від такої несподіванки. Дивилися один на одного (І. Багряний);

– Ох, якби ж і послухав оце панич, що його прикажчик замишляє!.. – Ти, Насте, гляди, – якось одразу протверезів Савка. – Що чула, те забула! Ясно? (О. Гончар).