протеза

ПРОТЕ́ЗА, и, ж., лінгв.

Неетимологічний приголосний, який приєднується до початкового голосного у слові.

Говори української мови у вживанні протези виявляють значні розходження: у східно- і середньополіських та південно-східних говорах протези властиві лише окремим словам, а в більшості південно-західних це досить поширене явище (возеро, воко, воріх, гозеро, гоко) (з наук. літ.).