протелефонувати
ПРОТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш.
Док. до телефонува́ти.
– Коли ти.. не підеш зразу звідси геть, я негайно протелефоную докторові Гальванеску! (Ю. Смолич);
– Протелефонуй до управління (Іван Ле);
– Ви завжди можете протелефонувати... – Я високо ціню вашу увагу до себе, – сказав Славенко, ціцлуючи їй [Ірен] руку на прощання (В. Підмогильний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- протелефонувати — протелефонува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- протелефонувати — -ую, -уєш. Док. до телефонувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- протелефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров. Словник синонімів української мови