протетичний

ПРОТЕТИ́ЧНИЙ, а, е, лінгв.

Який виник внаслідок протези (про звук).

Характерною ознакою укр. мови є наявність протетичних приголосних. Написання слів з протетичним [в] перед [у], іноді перед етимологічним [о] трапляються уже в 13 ст.: ворьли, вовца, волтарь, вотчичь, вувчар (з наук. літ.);

У говорах на більшості давньоруської території виник протетичний (приставний) в (w), що засвідчують пам'ятки, починаючи з XII ст. (з наук. літ.).