протестуючий
ПРОТЕСТУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який протестує (див. протестува́ти¹).
Австрійська влада, пани та духівництво.. арештовували Франка, вони кидали його у в'язницю, але ніщо не могло зламати протестуючого духу (П. Тичина);
// Який виражає протест.
Нерчин зробив протестуючий рух (Н. Рибак).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- протестуючий — протесту́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- протестуючий — НЕПОКІ́РНИЙ (який виражає непокору), НЕПОКІ́РЛИВИЙ, ПРОТЕСТУ́ЮЧИЙ, БУНТА́РСЬКИЙ поет., уроч. (сповнений непокори, який кличе до непокори). — Чернь тепер не та стала... Від руської черні непокірного духу набирається теж... (Н. Словник синонімів української мови