1. Словник синонімів української мови

протестуючий

НЕПОКІ́РНИЙ (який виражає непокору), НЕПОКІ́РЛИВИЙ, ПРОТЕСТУ́ЮЧИЙ, БУНТА́РСЬКИЙ поет., уроч. (сповнений непокори, який кличе до непокори). — Чернь тепер не та стала... Від руської черні непокірного духу набирається теж... (Н. Рибак); Вона отруїла його життя, розлучивши з милою, вона отруїла його цілий вік непокірливою вдачею (М. Коцюбинський); В собі носив він (поет) і сміх гоголівський гіркий, і плач шевченківський, протестуючий плач пророка (П. Тичина); Загримів бунтарський голос Володимира Маяковського (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. протестуючий — протесту́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. протестуючий — ПРОТЕСТУ́ЮЧИЙ, а, е. Який протестує (див. протестува́ти¹). Австрійська влада, пани та духівництво.. арештовували Франка, вони кидали його у в'язницю, але ніщо не могло зламати протестуючого духу (П. Тичина); // Який виражає протест. Нерчин зробив протестуючий рух (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах