протестуючий
протесту́ючий
дієприкметник
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- протестуючий — ПРОТЕСТУ́ЮЧИЙ, а, е. Який протестує (див. протестува́ти¹). Австрійська влада, пани та духівництво.. арештовували Франка, вони кидали його у в'язницю, але ніщо не могло зламати протестуючого духу (П. Тичина); // Який виражає протест. Нерчин зробив протестуючий рух (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
- протестуючий — НЕПОКІ́РНИЙ (який виражає непокору), НЕПОКІ́РЛИВИЙ, ПРОТЕСТУ́ЮЧИЙ, БУНТА́РСЬКИЙ поет., уроч. (сповнений непокори, який кличе до непокори). — Чернь тепер не та стала... Від руської черні непокірного духу набирається теж... (Н. Словник синонімів української мови