1. Словник української мови у 20 томах

протилежність

ПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., часто у сполуч. зі сл. цілковита, діаметральна, повна, пряма і т. ін.

1. тільки одн. Властивість за знач. протиле́жний 2.

Йому вдалось так просто й яскраво змалювати протилежність інтересів тих, хто дає роботу, і тих, що мусять її брати, що навіть самому ця річ стала яснішою (М. Коцюбинський).

2. Хто- або що-небудь, протилежні іншому за якостями, властивостями, ознаками.

Недбай, кремезний, опецькуватий хлопець, .. був прямою протилежністю гостеві (С. Васильченко);

Цілковитою протилежністю Козлові був спочатку інспектор, а потім директор охтирської гімназії Квіцінський Павло Якович. Якщо Козел з .. тяжкою вдачею являв собою скоріше інтернаціональний тип бурмила, то Квіцінський .. своєю зовнішністю дуже скидався на польського шляхтича (Б. Антоненко-Давидович);

Петро Славчук був повною протилежністю Олегові Харкевичу.. Олег був мало не на цілу голову вищий за свого друга (С. Голованівський);

Нема активної і пасивної любові. Єсть [є] її протилежність – ненавість... Це так ясно й зрозуміло, як день і ніч (Б. Харчук);

Все на світі має свою протилежність. Коли є повелителі, мають бути і підлеглі (П. Загребельний).

(1) Діаметра́льна протиле́жність – цілковита, повна протилежність;

(2) На (в) протиле́жність кому, чому, до кого – чого – на відміну від кого-, чого-небудь, всупереч комусь, чомусь.

Назва [отроки] взагалі прикладалася до нижчої рядової дружини в протилежність до старших дружинників, до бояр (з наук. літ.);

(3) Пряма́ протиле́жність – повна, цілковита протилежність.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. протилежність — (інше за якостями) крайність, полярність, книжн. антитеза. Словник синонімів Полюги
  2. протилежність — протиле́жність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. протилежність — р. противність; (кому) антипод; фр. п. полюс; (діяметральна) ІД. небо і земля; п! КОНТРАСТ. Словник синонімів Караванського
  4. протилежність — -ності, ж., часто у сполуч. зі сл. цілковита, діаметральна, повна, пряма і т. ін. 1》 тільки одн. Властивість за знач. протилежний 2). На протилежність кому, чому — на відміну від кого-, чого-небудь, всупереч комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. протилежність — ПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ (хтось або щось, протилежні іншому за якостями, властивостями, ознаками), АНТИТЕ́ЗА книжн., ПРОТИ́ВНІСТЬ заст., ПРОТИВЕ́НСТВО заст., діал., СУПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ заст. Словник синонімів української мови