протинати

ПРОТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОТНУ́ТИ, ПРОТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., кого, що.

Розтинаючи, робити в чому-небудь отвір, наскрізну рану (гострим предметом, кулею і т. ін.).

Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький);

Кінець [дошки] .. має в собі нагострений цвях: протинати горло ховрахові (В. Барка);

– Є в мене вже шкіра як у вола. Не протинуть! (І. Багряний);

Він ще ліпить – на паличку трохи глею, придасть йому, яку вподобає, форму, протне розщілину.., зробить бокові отвори і зніме готового свистунця (з наук. літ.);

* Образно. Коротке слово “прощайте” На клаптику папірця. – А ви знаєте, Як отим протинають серця? (В. Еллан-Блакитний);

Хіба ж забуду я той телефон, дзвінок, що душу всю протяв (В. Сосюра);

// перен. Швидким рухом розрізати, розсікати (повітря, воду, простір і т. ін.).

Птаство дзвінкокриле небо протина (М. Рильський);

Десь співала електричка, протинаючи тьму полів (В. Кучер);

– Експрес! Хлопці схоплюються, вдивляються в те чудисько, далеке, мимойдуче, що вогнями з пітьми та залізним двигтінням протинає степ, розруйновує цей тихий, зоряний, копиловий світ (О. Гончар);

// перен. Перетинати яку-небудь місцевість, перехрещуватися з чимсь, проходити крізь що-небудь (про дорогу, річку і т. ін.).

З лівого і з правого боку протинали ту вуличку дві дороги (Л. Мартович);

Ми були зачаровані заллятим сонцем краєвидом, який протинала широка срібляста смуга річки (Олесь Досвітній);

Тіло греблі протинали два суцільні внутрішні тунелі (С. Голованівський);

// перен. Проникати, проходити крізь щось (про світлові промені).

Темряву раз по раз протинали далекі вогняні спалахи (Д. Ткач);

Перед ним постала Михайлівка в перших променях сонця, що рожевими вістрями протинали сизі хмарки з димарів і верховіття тополь (С. Журахович);

// перен. Різко, голосно звучати, порушуючи тишу.

Ніч протинають залпи, крики... (В. Сосюра);

Тиху ніч протнув довгий і голосний свист (В. Кучер);

Світло машин миготіло перед нею то протинаючи небо, то ковзаючись по ньому (Б. Харчук);

// перен. Пильно, прискіпливо, допитливо вдивлятися в кого-, що-небудь.

Стояв [Челканов] і протинав по черзі кожного з них своїми гострими маленькими очима, ніби хотів вивернути з них душу (І. Микитенко);

Вона дивилась на нас своїми блискучими очима, ніби намагалася протяти ними наші погляди, щоб розгадати, хто ми були (Олесь Досвітній).