протягати

ПРОТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, ПРОТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТЯГТИ́, ПРОТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. протя́г, ла́, ло́ і протягну́в, ну́ла, ло; док.

1. що. Розтягати що-небудь на певну відстань, тягти в якому-небудь напрямку або вздовж чогось.

Дівчата самотужки протягли провід, дістали і відремонтували репродуктор (Д. Ткач);

Імператор Костянтин велів.. від берега до берега золотого Рогу протягти важкий залізний ланцюг (С. Скляренко);

* Образно. В недосяжній вишині протягували струни перших пісень жайворонки (В. Речмедін);

// Проводити, прокладати на яку-небудь відстань (лінію зв'язку, дорогу і т. ін.).

– КП мені обладнали?.. – Уже закінчують, Степане Івановичу. Зв'язок протягнули. Рація на місці (Ю. Бедзик).

2. що. Випрямляючи, витягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.), тягтися чимсь до кого-, чого-небудь; простягати.

Подивився він на дитя. – А ке лиш, я його подержу, – каже мені, протягаючи руки (Панас Мирний);

Раїса протягувала руку до книжки й несміливо питала: – Може, почитаємо? (М. Коцюбинський);

Аж стрепенувся [Хома], як побачив чарку, і аж обидві руки протяг до неї (Г. Квітка-Основ'яненко);

* Образно. Тільки єдиний притулок має Люба – родину Морозенків.. Оце й усе добре, що є в бідної дівчини, до якої ніхто не наважується протягнути безсоромні руки (М. Стельмах);

// у сполуч. зі сл. руку. Подавати при зустрічі, прощанні, знайомстві і т. ін.

[Хвенька:] Я до вас прийшла. Здрастуйте.. Протягує [Хведір] їй руку (Панас Мирний);

– Ну бог з вами, одпускаю, – протягуючи мені руку, нарешті згодився він пустить мене. – Тільки глядіть, рівно в половині дев'ятого будьте (В. Винниченко);

// Тримаючи в руці що-небудь, підносити його до когось, подавати комусь.

Поміж народом пробилася до ката якась старенька горбатенька бабуся й протягла йому шажка у руку (Панас Мирний);

Перехилившись через стіл, протягнув [Іван] філіжанку з спиртом до жовніра (Олесь Досвітній);

– Ану, Гаврило Петрович, прочитайте далі, – протягнув знов листа чоловічок (В. Винниченко).

3. що. Тягнучи, просувати щось крізь що-небудь, попід чимсь.

Бере [Гільзе] помаленьку нитку з основи і прикладає до вічка в переборі, а син з другого боку чіпляє за нитку дротяним гачком і протягає її крізь вічко (Леся Українка);

Роззувши Кобзу, протягли йому попід руками вірьовку: пан Підпольський, зібравши кінці у ліву руку, подряпався на дуба (О. Стороженко);

Кольнувши голкою, так і застигла [Скибиха], навіть не протягнувши нитки (А. Головко);

// спец. Виготовляти, пропускаючи метал крізь сталеву дошку з отворами певних розмірів; волочити.

Протягати дріт.

4. що. Тягнучи чимсь, переміщати що-небудь в якому-небудь напрямку, на якусь відстань.

Вже знову [Кошова] біля сівалки. – ..Та протягай далі, я тобі кажу, а то ж двічі краї треба буде обсівати! (Остап Вишня);

Виїхали хлопці на поле з машиною; чи протягли, чи не протягли її разів зо три вздовж поля, як біжить один у село (Панас Мирний);

Одним конем, та ще без дишля, їхати майже ніяк було. З великими труднощами протягли сани на кілька десятків кроків (А. Головко).

5. що, розм. Продовжувати час тривання чого-небудь, затримувати перебіг чогось.

[Сінон:] Смерть неминуча... Нащо ж протягати остатні [останні] сі хвилини під мечем?! (Леся Українка);

Командир і комісар розраховували були протягти період формування полку ще з тиждень, щоб довести склад до тисячі (Ю. Смолич);

Тюрки не приспішали справи з чужинцем; вони ніби намагались якнайдовше протягнути цей приємний випадок побалакати про всякі новини (Олесь Досвітній);

// рідко. Робити довшим (відстань, предмет і т. ін.).

– Подобаєть [подобає] або стіну протягти, або стелю підняти, бо не влізу до вашої вельможності! – сказав Пістряк (Г. Квітка-Основ'яненко).

6. що і без прям. дод. Надавати довгого звучання.

Співала [Маруся], протягуючи довгі ноти.. Все вище й вище підіймала руки і спів (Г. Хоткевич);

Протягли своє “ку-ку-рі-ку!” горлаті півні... (Панас Мирний);

Читав [поет] – як писав: то протягне баском, То раптом тоненьким бере голоском (С. Олійник);

// Говорячи, розтягати слова,.

– Ой, ро-би-те! – протягаючи слова, передразнила [передражнила] Лесиха. – Так робите, як той, у кого глиняні руки і капустяна голова (І. Франко);

– Мамо, – обізвалась дівчинка. – Чого, прокляте зілля? – Їс-ти-и, – протягла тая (Грицько Григоренко);

– Хвалю, Він, як звичайно, протягував останні склади, наче співав їх (В. Винниченко);

– Добрий тютюн.. – Еге, – протяг тоненьким тенорком кошовий (О. Довженко);

– Да-а, – задумливо протягнув Чистогоров, ніби ставлячи якесь питання (Яків Баш).

7. що і без дод., безос. Відчуватися в повітрі (про вітер, холод).

В повітрі протягає холодом;

* Образно. Чернець .. невільно відсикнув руку і вчув, як по розігрітій спині протягло холодом (Н. Королева);

// тільки док. Простудити протягом (див. про́тяг¹).

– Причиніть двері щільніше, щоб пацієнта не протягло... (Ю. Смолич);

– Сів [інженер] біля одчиненого вікна й запалив цигарку. – Ще протягне! Ти відторік став часто простуджуватися (П. Автомонов).

8. тільки док., без дод., розм. Прожити, проіснувати якийсь час (перев. про хвору, стару або бідну людину).

– Ох, коли б Тетяна ще хоч цей тиждень протягла! – тяжко зітхнув Макар. – У городі на тім тижні ярмарок, продав би кожушанку.. та й поховав би її без клопоту... (Л. Яновська);

П'ять рублів – гроші: на них би місяців зо два протягти можна, а там потепліє (Панас Мирний);

Видно по всьому – недовго протягне сіромаха. Щось там у голові в хлопця, якщо лікарі не допоможуть, – помре (М. Чабанівський);

– Коли б я так уміла грати, здається, ніколи б і нічого не їла і жила б тільки музикою. – О, це ризикована річ, панно Марусю, .. на самій музиці ви б довго не протягнули (С. Добровольський).

9. тільки док., кого, що, розм., рідко. Піддати критиці, висміяти кого-, що-небудь(у газеті, публічному виступі тощо).

– Вирішив [Величко] Силіна протягти в газеті (П. Автомонов).

10. що, спец. Обробляти заготовку протяжкою.

Протягувати деталь.

ПРОТЯГА́ТИ², а́ю, а́єш, док., кого, що.

Тягати якийсь час.