протягати

ТЯГТИ через, (руку) ПРОСТЯГАТИ, (слова) роз-, (до ранку) (- хворого) до-, (холодом) по-, (час) за-, ІД. зволікати, (фазу) продовжувати; (в газеті) <�гостро> критикувати; док. ПРОТЯГТИ, (на пенсії) прожити, проіснувати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

протягати — протягати – простягати Збігаються у значенні “випростуючи, витягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.)”. “Я руку простягнув і ждав, що гість мені цим добрим жестом одповість” (Дмитро Павличко)... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
протягати — протяга́ти 1 дієслово недоконаного виду розтягати; витягати; просувати протяга́ти 2 дієслово доконаного виду тягати якийсь час Орфографічний словник української мови
протягати — див. тягти Словник синонімів Вусика
протягати — I -аю, -аєш і протягувати, -ую, -уєш, недок., протягти і протягнути, -тягну, -тягнеш; мин. ч. протяг, -ла, -ло і протягнув, -нула, -нуло; док. 1》 перех. Розтягати на певну відстань, тягти в якому-небудь напрямку або вздовж чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
протягати — ПРОТЯГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, ПРОТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТЯГТИ́, ПРОТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. протя́г, ла́, ло́ і протягну́в, ну́ла, ло; док. 1. що. Розтягати що-небудь на певну відстань, тягти в якому-небудь напрямку або вздовж чогось. Словник української мови у 20 томах
протягати — ВИТЯГА́ТИ (про руку, ногу тощо — роблячи рівним, прямим, просувати в якому-небудь напрямку), ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСТЯГА́ТИ, ПРОТЯГА́ТИ, ПРОТЯ́ГУВАТИ, ВИПРЯМЛЯ́ТИ, ВИПРО́СТУВАТИ, ВИПРОСТО́ВУВАТИ. — Док. Словник синонімів української мови
протягати — Протяга́ти, -га́ю, -єш сов. в. протягти, -гну, -неш, гл. 1) Протягивать, протянуть. Ой протягну я волоконце крізь віконце. Чуб. V. 618. Іде і тягне за собою рядно, — по всьому двору протяг. Харьк. у. 2) Продолжать, продолжить, продлить. Господь не протяг їй віку. Стор. МПр. 63. Словник української мови Грінченка