профанний
ПРОФА́ННИЙ, а, е.
Прикм. до профа́н 1.
Процес творення нової української літературної мови, що започаткувався як орієнтований на “низьку мову”, свого апогею досяг в індивідуальній мовотворчості Т.Шевченка, що так чи інакше заперечував профанний дискурс, утверджував українську мову як “серйозну”, а отже, придатну для всіх царин соціального й національного буття (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me