1. Словник української мови у 20 томах

профанація

ПРОФАНА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.

Зневажливе, нешанобливе ставлення до чого-небудь загальновизнаного, загальношанованого, неуцьке перекручування, опоганення, чогось.

Мені хочеться, щоб з Росії дійшов хоч один протест проти такої профанації поезії і хисту, якої допустилися французи сей рік у Версалі... (Леся Українка);

Петро Степанович вважав за профанацію називати ліки не по латині (Б. Антоненко-Давидович);

Профанація мистецтва;

Профанація науки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. профанація — профана́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. профанація — -ї, ж., книжн. Зневажливе, нешанобливе ставлення до чого-небудь загальновизнаного, загальношанованого; неуцьке перекручування, опоганення чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. профанація — Зневага, знечестя, осорома, глум Словник чужослів Павло Штепа
  4. профанація — профана́ція (лат. profanatio, від profano – оскверняю) 1. Початкове значення – неповага до святині, наруга над пам’яттю. 2. Неуцьке перекручування, опоганювання, опошлення чогось, зневажливе ставлення до чогось загальновизнаного, наруга над пам’яттю про когось. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. профанація — Профана́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)