проходка
ПРОХО́ДКА, я, ж.
1. спец. Дія за знач. прохо́дити 7.
Потужні потоки гарячого повітря кришать мінерал і скидають його в рудоспуск по свердловині, що утворилася під час проходки (з наук.-попул. літ.);
Найбільша денна проходка не перевищувала 50 см .. а довжина свердловини сягала 150 м. (з наук. літ.);
Пройдено вже ствол і почато проходку головного штрека (В. Гжицький).
2. розм. Те саме, що прогу́лянка.
Михайла Андрійовича не було, ходив у проходку (Марко Вовчок);
Пішов ото ввечері цар на проходку, коли дивиться, а по городу арештанти гуляють з баришнями (Б. Антоненко-Давидович);
В проходку ходять, як пави, по центральній вулиці містечка дівчата в рясних стрічках (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проходка — прохо́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- проходка — -и, ж. 1》 спец. Дія за знач. проходити 7). 2》 розм. Те саме, що прогулянка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проходка — ПРОГУ́ЛЯНКА (ходіння або катання для відпочинку, розваги), ГУЛЯ́ННЯ, ПРОГУЛЯ́ННЯ розм., ГУ́ЛЯНКА розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПРОХІ́ДКА (ПРОХО́ДКА) розм., ПРОГУ́ЛЬКА заст., ПРОМА́ШКА заст., жарт., ПРОМЕНА́Д заст., жарт., ПРОХІ́Д діал. Словник синонімів української мови
- проходка — Прохо́дка, -ки ж. = прохідка. Тільки їй і проходки, що до церкви божої. Кв. Царівна.... пішла раз у проходку. Мнж. 41. Словник української мови Грінченка